Підсумки тижня української писемності та мови в старшій групі №5 «Бджілки»

Одна Батьківщина і двох не буває,

Місця, де родилися, завжди святі.

Хто рідну оселю свою забуває,

Той долі не знайде в житті.

Без рідної мови, без пісні, без мами

Збідніє життя назавжди.

9 листопада — визначна дата в історії українського народу. Незалежна Україна вшановує Преподобного Нестора-літописця та відзначає День української писемності та мови. Цій даті був присвячений Тиждень української писемності та мови, що проходив з 6 по 10 листопада 2017 року в старшій групі №5 «Бджілки».

             Метою проведення тижня мови було  збагачення  знань дітей про поетів, письменників, про їх твори; виховання  любові  до національних традицій, народної мудрості, до краси і гармонії рідного слова; розвивати бажання вивчати українську мову; виховання любові  і поваги до рідного слова. Також залучити  батьків до активної участі у тижні української мови та писемності.

            В рамках тижня у старшій групі «Бджілки» кожен день було присвячено заданій темі. Вівторок – «Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається». На протязі дня малюки слухали українські казки,  було організовано  перегляд мультфільму «Котигорошко», проводились дидактичні ігри з народознавства. Середа – «З книгою подружишся, розуму наберешся». Пройшло  заняття за темою: «Рідна мова! Як її не знати, як же не любити нам її…» Діти старалися складати розповіді про нашу Батьківщину, родину.. В четвер – «Птицю пізнати по пір’ю, а людину по мові», пройшло свято для усіх вікових груп на тему: «Мово моя українська, мово моя материнська». Дзвінкологоса малеча співала пісні, танцювала, декламувала вірші. П’ятниця -«Слово до ради, а руки — до звади», було організовано і проведено майстер-клас «Українські батьки й діти – всі майстри талановиті» (плетіння браслетів із стрічок)

            Всі ці заходи допомогли дітям пізнати свою рідну мову, сприяли появі у дітей бажання до спілкування рідною українською мовою.

            А завершенням тижня української писемності та мови став яскравий конкурс на кращу, власноруч виготовлену дитячу іграшку «Лялька – мотанка – берегиня роду».

Сьогодні слово ляльці даємо,

Тій, що любили й любимо давно,

Що від бабуні й мами нам дали,

Що сиву давнину пережили.

            Лялька-мотанка сакральний оберіг, українська таємниця і диво, яку наші пращури вважали символом жіночої мудрості, надійним оберегом у дорозі, берегинею роду. Скільки подій   пов’язано з нею, скільки колискових вона чула, скільки лагідних слів… Вона не лише береже родинне вогнище, але й має здатність здійснювати бажання.

            Щиро дякуємо за активну участь у конкурсі всім його учасникам: батькам і малюкам!