Психологічна готовность старших дошкільників до умов шкільного навчання

Продовжуємо тему психологічної готовності старших дошкільників до умов шкільного навчання.

В силу своїх вікових особливостей дитині важко без зовнішнього контролю, стимуляції й допомоги дорослих організовувати свою діяльність і досягати поставлених цілей. Але, в міру дорослішання починає вибудовуватися внутрішній план дії та довільність психічних процесів.

Необхідно зазначити про провідний вид діяльності дошкільного віку – гру. Гра являється середовищем для розвитку самоорганізації, цілеспрямованості, самостійності, організованості. В сюжетно-рольовій грі це чітко відображається починаючи з 3-4 років. Ігрова діяльність сприяє розвитку навичок, необхідних для самообслуговування та надання допомоги дорослим. Наприклад, у різних сюжетно-рольових іграх дитина має змогу багаторазово моделювати й закріплювати послідовність процесу прибирання, прання, одягання, прийому їжі, тощо.

Також, необхідно залучати дитину до трудової діяльності, наприклад, давати змогу самостійно мити посуд, накривати на стіл, підмітати, ремонтувати тим саме розвиваючи вищезазначені якості, навички, уміння. Дайте дитині можливість самоствердитись, втілити свої бажання та можливості, задовільнити потреби.

У деяких сім’ях дитину довго вважають маленькою, постійно виконують все за неї, цим блокують розвиток її самостійності. Такі діти звикають до надмірної опіки (гіперопіка). У дитячому садку і початковій школі почуваються безпорадними та самотніми. Проте у підлітковому віці, коли вже запізно, батьки починають вимагати від цих дітей прояву самостійності, а у результаті отримують байдужість до справ, безініціативність, інфантильність, тривожність. Є гарний вислів «Допоможи мені це зробити самому» автор М. Монтессорі.

Тут також доречно буде згадати про поняття Л. С. Вигоцького «зона найближчого розвитку» та «зона актуального розвитку». Зона актуального розвитку – це ті бажання, потреби дитини до дії, які є актуальними для неї саме тут і зараз. Зона найближчого розвитку – це ті дії, які дитина ще не здатна виконати самостійно, а лише з допомогою дорослих з метою досягнення (задоволення) своїх потреб та бажань.
Тому, необхідно зазначити, що батьки мають дуже велику місію в житті дитини – допомогти виконати разом (навчити, показати) для того, щоб надалі дитина мала змогу виконати те саме, але самостійно і впевнено.
 
Висновок:
  • Не гальмуйте самостійність дитини.
  • Розвивайте її ініціативність.
  • Заохочуйте та частіше хваліть дитину за виконану роботу.
  • На початкових етапах формуйте разом з дитиною цілі, будьте помічником та підтримкою, проговорюйте можливий результат, який очікує у фіналі.
  • Давайте можливість дитині отримувати власний досвід, будь він позитивний чи негативний.
  • Юлія Дмитренко