Причин, за якими дитина не хоче йти в дитячий сад, може бути безліч.
Найістотніша причина – природне небажання дитини відриватися від домашньої обстановки і звичного оточення.
Малюк, не вміючи мислити у часовій перспективі, сприймає кожну розлуку з мамою і рідними як необоротну втрату. Це буде тривати до тих пір, поки він не засвоїть новий для нього порядок зустрічей і розставань, не звикне до дітей і вихователей. Адже навіть кішка або собака, залишена на вихідні на піклування сусідів, веде себе неприродно. Що ж говорити про таку складну істоту, як людина. Дитина не завжди швидко і безболісно звикає до шуму, безлічі людей. Деякі страждають від цього місяцями. А примус ходити туди, де малюк почуває себе дискомфортно, підриває в його душі віру в батьківську любов.
Інша причина небажання дитини відвідувати дитячий сад-це болісно проходить зміна режиму і обстановки. І заняття, і розпорядок дня у дитячому садку розраховані на усереднену вікову норму, вони часом не враховують індивідуальних особливостей дітей. У зв’язку з цим багато батьків стикаються з проблемою важких ранкових підйомів або скарг дитини на болісність для нього деяких моментів режиму, наприклад тихої години.
Привчання дитини до режиму – це формування звички вчасно лягати і вчасно вставати, їсти і гуляти по годинах. При цьому потрібно мати на увазі, що на кожні сто дітей припадає два-три випадки тривалої або повної дезадаптації до умов дитячого садка. Як правило, це єдині діти в сім’ї або малюки,які часто хворіють, тривалий час просиділи вдома з мамою або бабусею.
Як уже зазначалося, найкращий вік для успішного і якнайшвидшого звикання дитини до режиму дитячого садка – від двох до трьох років. А найменш сприятливий – чотири роки і проміжок від п’яти до шести років. Не забувайте про це, дорогі батьки, коли вирішите віддати своє чадо в дитячий сад.
Ще одна причина, по якій дитина не хоче йти в дитячий сад, – незвична для нього їжа.
У дитячому садку трьох – чотириразове харчування, що забезпечує нормальну життєдіяльність і працездатність дитячого організму. Однак нерідко батьки скаржаться на те, що діти погано їдять в садку, особливо це стосується таких страв, як супи та каші. Якщо в домашньому меню ми можемо досить довгий час обходитися без них, то раціон дитячого харчування в дитячому садку передбачає щоденне їх вживання.
І якщо в домашніх умовах ми можемо досить легко замінити одне блюдо іншим, то зробити це в садку значно складніше. Тут існують затверджені норми харчування, організовано здійснюється закупівля продуктів та їх розподіл за групами, заміна ж (наприклад, замість першої страви – два других) не передбачена.
Нелюбов до певних страв діти можуть перенести на дитячий садок у цілому. Пояснити ж, чому це сталося, діти не в змозі.
Одна з найважливіших і поширених причин, по якій дитина може відмовлятися відвідувати дитячий садок, – нелюбимий вихователь.
Існує перелік вимог, яким повинні відповідати дитячі садки. Ці вимоги визначають якість догляду за дітьми. До переліку входять:
• відповідне приміщення і персонал;
• наявність необхідних для дитини речей: іграшок, меблів, обладнання;
• смачна, повноцінна, добре приготована і має привабливий вигляд їжа;
• сердечно і дружелюбно налаштовані до дітей і батьків вихователі;
• обладнання для фізичних вправ і тренувань;
• можливість вибору виду активності;
• вміння вихователів зацікавити і залучити дітей до гри і заняття;
• безпечне обладнання приміщень та ігрових майданчиків;
• заохочення дітей;
• регулярне чергування активних ігор і спокійних занять з відпочинком;
• участь батьків у житті дитячого садка;
• регулярне проведення батьківських конференцій (зборів) із залученням персоналу дитячого садка;
• елементи новизни та оригінальності в програмах дитячого садка;
• постійно діючі програми підвищення кваліфікації персоналу.
З наведеного переліку шість пунктів – більше третини висунутих вимог – стосуються установок і вмінь персоналу дитячого саду.
Діти загострено відчувають настрій і ставлення до них працюють в дитячому садку людей. Вони моментально розпізнають недоброзичливість, нещирість і відповідають тим же, тобто позбавленням своєї любові і поваги. Тому, якщо не тільки ваша дитина, але й інші вихованці негативно ставляться до кого – небудь з персоналу, справа не в їх невихованості, а в самому вихователі.
Часто в категорію нелюбимих потрапляють ті вихователі, які, надмірно побоюючись за життя і безпеку своїх вихованців, нерозумно обмежують їх свободу і активність. “Припини бігати!”, “Куди ти забрався?”, “Перестаньте розмахувати палицями!”, “Гуляємо тільки на ділянці!”, “Що ще за гру ви придумали?”, “Хто дозволив?” – Ось типові вирази, які свідчать про страх перед особистої з відповідальністю працівників за довірених їм дітей.
Малюки двох-трьох років зазвичай досить легко підкоряються, а от серед старших дітей обов’язково знайдеться волелюбна особистість, яка не буде миритися з подібними обмеженнями. Такі діти можуть втікати з саду, що ще більше ускладнює їх взаємини з вихователями.
Зустрічаються випадки, коли вихователі пригнічують активність окремих дітей за допомогою покарань: малюків виставляють в роздягальню, якщо вони розмовляють під час тихої години, насильно годують, якщо вони не встигають за іншими або відмовляються від їжі, тощо. Така поведінка вихователів також відбиває у дітей бажання відвідувати дитячий садок.
Діти, що нагадують своєю поведінкою равликів чи раків-пустельників, що живуть у своїх замкнутих мріях і реагують на спроби взаємодії з ними відходом у свої “шкарлупки”. Вони не потребують колективного спілкування, поводяться відокремлено, не мають друзів. Причиною того, що відбувається є так звана дитяча самотність – річ досить страшна і, на жаль, поширена. Багато батьків, вирішуючи матеріальні, професійні, особисті та інші проблеми, надають малюка самому собі, обмежуючи взаємини з ним питаннями догляду.
Нерідко таку дитину припиняють водити в садок, так як вона не вписується в колектив однолітків.
Перш за все треба зрозуміти, що кожна людина, в тому числі і малюк, має індивідуальну ступінь виразу потреб. Є люди, які їдять значно менше, ніж інші, і не тому, що дотримуються дієти, а тому, що потреба в їжі у них не настільки велика і насичення настає раніше.
Те ж відбувається і з потребою в спілкуванні. У одних вона сильніша, в інших – слабша. І якщо дорослі можуть примусити себе з ввічливості підтримувати нецікаву розмову, то діти, відвертіше висловлюючи свої почуття і думки, просто перестануть спілкуватися.
Часто причиною переваги самотності і небажання ходити в дитячий сад стають травмуючі обставини. Малюка в дитячому садку могли образити, обізвати, дати йому прізвисько. Після подібних інцидентів він більше не хоче спілкуватися з дітьми, які його образили, а часом і взагалі замикається в собі.
Буває, що, граючи в дитячому саду, він з необережності штовхнув товариша, потрапив йому в обличчя сніжком або піском. Вид крові або сльози однолітка могли призвести найсильніше враження на психіку малюка. В результаті – відмова від ігор, прогулянок, взагалі від дитячого садка. А на всі вмовляння батьків він відповідатиме безутішними сльозами.
У цьому випадку наполегливість і примус з боку дорослих (батьків, вихователів) тільки завадять відновленню душевної рівноваги дитини. Тому слід запастися терпінням і постаратися спокійно обговорити з малюком цю пригоду, допомогти йому подолати переляк.
Небажання ходити в садок може виникати і через часту хворобу дитини. Чудово, коли діти здорові. На жаль, це буває не завжди. Десять дітей на кожну тисячу новонароджених вже страждають тією чи іншою недугою. Крім важких соматичних і психічних хвороб, малюків підстерігають травми та інфекції. З цих причин багато дітей змушені сидіти вдома.
Поведінка хворої дитини багато в чому відрізняється від поведінки здорової. Одні діти стають вкрай дратівливими, плачуть, кричать, вимагають присутності дорослого і тут же проганяють його, відмовляються від іграшок і улюблених страв, мало сплять. Інші, захворівши, стають сумними і байдужими, ними опановує апатія.
Іноді діти намагаються викликати до себе жалість, перебільшуючи свої страждання. У часто хворіючих дітей, які рідко ходять у дитячий сад, мало друзів, що не може не турбувати їх батьків і вихователів, та й самі малюки страждають від цього.
Схильність дітей до частих хвороб створює навколо них атмосферу роз’єднаності. Дівчатка і хлопчики старше чотирьох років, які відвідують одну групу, організують спільні ігри, які можуть тривати протягом декількох днів. Кожна дитина отримує в них свою роль, набуває певний соціальний статус. Якщо дитина через хворобу часто залишається вдома, вона виключається з групових ігор. До того ж міцність дружніх зв’язків між дошкільнятами багато в чому визначається тривалістю їхнього спілкування, тому у часто хворіючих дітей мало або взагалі немає друзів. Внаслідок цього у них зникає бажання ходити в дитячий сад, оскільки там їм стає нудно і нецікаво; вони відчувають себе самотніми.
Таким чином, існує багато причин, по яких діти не бажають ходити в дитячий сад. Завдання батьків – допомогти їм подолати всі ті проблеми, про які йшла мова вище, зробити все можливе, щоб малюки із задоволенням відвідували дитсадок.
автор Болотнікова Н. О.
