Процес адаптації дитини до умов дошкільного закладу досить часто являється драматичною подією, що зачіпає всі сфери життєдіяльності малюка. У дитячому садку все не так, як удома: суворіший розпорядок дня, незнайомі дорослі й діти, незвичні вимоги…
Але головне – розлучення з мамою. Усе це може викликати у дітвори напруження і навіть тривожність. Такий емоційний фон негативно відбивається на перших враженнях дитини про дитячий садок, погіршує звикання до нього
Що таке адаптація?
Адаптація – це пристосування організму до нових обставин, а для дитини дошкільного підрозділу – новий, ще невідомий простір з новим оточенням, новими взаєминами.
Чинники, що впливають на адаптацію дитини до ДНЗ
1. Вік дитини
- Відносно спокійно протікає період звикання дітей 3,5-4 років. У цьому віці дитина поступово виходить за рамки інтересів сімейного кола.
- Нічого цього ще немає у малечі 1-3,5 років. Адаптаційний період діти переносять важко. Малюк відчуває неприйняття, паніку, якщо сторонній дорослий намагається виконати з ним якісь дії. Дитина відмовляється приймати допомогу вихователя.
- Дає про себе знати й нервове напруження: малюк пригнічений, усе викликає у нього сльози; не відпускає від себе маму ні вночі, ні вдень; довго не може заснути, часто прокидається з плачем.
2. Поведінка дитини
- Поведінку в період адаптації важко передбачити навіть дбайливим мамам.
- Поведінку дитини під час вступу в дитячий садок умовно можна поділити на три групи:
Перша група – cюди належить більшість дітей. Вони:
- різко бурхливо показують своє негативне ставлення до відвідування ДНЗ;
- голосно плачуть;
- кидаються на підлогу;
- дряпаються,кусаються, то просяться на руки;
- біжать до дверей, нікого не чуючи.
- Втомившись від бурхливої демонстрації протесту, малюк може: несподівано заснути, присівши біля столу, для того, щоб через 3-4 хвилини з новою енергією знову плакати.
- Діти цієї групи звикають до ДНЗ протягом 20-30 днів.
Друга група – сюди входить кілька дітей, які:
- Після розлуки з мамою замикаються, стають дуже напружені й насторожені.
- У них вистачає сили тільки на те, щоб зробити кілька кроків, забитися в найближчий куточок, від усіх відгородитися.
- Ці діти ледь стримують плач;
- Сидять, їхній погляд нерухомий, вони не граються, мовчать.
- І тільки побачивши в дверях маму, оживають, біжать до неї і гірко плачуть.
- Адаптація таких дітей триває 2-3 місяці.
Третя група – комунікабельні малюки. Переступивши поріг дитячого садка, вони:
- Не лякаються, а навпаки, беруть ініціативу в спілкуванні з дорослими;
- Протягом дня розповідають дорослому все, що знають;
- Із задоволенням демонструють свої вміння:
- самостійно одягаються, роздягаються, їдять, у ліжечку лежать спокійно.
- Але така ідилія триває недовго (2-3 дні). Після цього, побачивши будівлю дитячого садка, діти впадають у відчай, і їх стиль поведінки стає схожим на стиль дітей першої групи.
3. Досвід дитини
Малюк з великої сім’ї (бабуся та дідусь, брати та сестри) вміє по-різному поводитися з різними членами родини, знає, чого від кого чекати, з цікавістю обстежує незнайоме середовище.
Відрізняється поведінка дітей, батьки яких живуть у маленькому сімейному колі. Їхнє коло спілкування маленьке. У дитини закріпляється симбіотичний зв’язок із матір’ю: залишившись на якийсь час без неї, дитина впадає в паніку.
Адаптаційний період дуже важкий і може стати причиною дитячого неврозу.
Не маючи великого життєвого досвіду в новому середовищі, дитина може налякатися так, що іноді починає поводитися неадекватно:
– лазить, хоч і вміє ходити;
– замовкає, хоч уже почала говорити.
4. Індивідуальні особливості малюка:
· Якщо дитина активна, комунікабельна, має пізнавальний інтерес, вона адаптується легко, швидко.
· якщо малюк повільний, спокійний, любить гратися наодинці —шум, голосні розмови однолітків дратують його. Він хоч і вміє сам їсти, одягатися, але робить це повільно, відстає від усіх. Усе це накладає свій відбиток на його ставлення до навколишнього. Такій дитині необхідно більше часу на адаптацію.
· Хворобливим, сором’язливим дітям необхідно в середині тижня влаштовувати вихідний.
Пам’ятайте!!!
Тривалі перерви у відвідуванні дошкільного закладу затримують і ускладнюють період адаптації.
Під час адаптаційного періоду важливо:
- Створіть в домі спокійну обстановку;
- З розумінням ставтеся до безпідставного вередування малюка;
- більше гуляйте з дитиною, пропоную, зняти емоційне напруження,- активними рухами, цікавою діяльністю;
- Намагайтеся раніше вкладати дитя спати після теплої ванни;
- У період адаптування треба менше ходити в гості;
- рідше відвідувати поліклініку, перукарню, аби зайвий раз не перевантажувати дитину новими враженнями.
- Огорніть свою дитину любов’ю, бережіть її нервову систему.
Прояви емоційно–нервового напруження
Часті неадекватні негативні емоції та емоційні стани:
- плач,
- капризування,
- плаксивість,
- тривала депресія,
- апатія,
- байдужість,
- знижений настрій,
- немотивовані напади гніву;
- високий індекс вікових страхів або поява страхів, не властивих віку.
- Відсутність або мінімальний вияв позитивних емоцій, позитивної реакції на нові іграшки.
- Відсутність чітко диференційованої емоційної реакції на різних людей.
- Відсутність здатності відгукуватися на емоційний стан близької людини.
- Надмірна обережність і побоювання небезпечних предметів.
- Занижена комунікабельність дитини: їй важко вступити в контакт із незнайомими людьми.
- Зниження пізнавальної діяльності (практична відсутність реакції новизни).
- Знижена ігрова діяльність або її відсутність.
- Малюнки на вільні теми, зазвичай у темних кольорах, песимістичного змісту.
- Зміна рухової активності ( підвищення або зниження).
- Зниження або підвищення апетиту.
- Проблеми із сном (аж до безсоння).
- Небажання відвідувати ДНЗ.
Адаптація пройшла успішно, коли у дитини:
- Бажання йти до дитячого садка;
- Адекватний вияв емоцій , наявність позитивних емоцій, позитивна реакція на нові іграшки;
- Здатність адекватно й достатньо тривало відгукуватися на емоційні реакції оточення;
- Висока комунікабельність;
- Висока пізнавальна діяльність та активність;
- Активна ігрова діяльність;
- Малюнки у світлих тонах;
- Стабільність рухової активності – малюк рухливий;
- Відсутність проблем із сном і харчуванням.
Негативно впливає на звикання:
- Недотримання в сім’ї режиму дня;
- Застосування невірної методики «годування»;
- Погіршення стану здоров’я дитини (патологічні відхилення та розлади);
- Недостатній рівень психічного розвитку ;
- Патологія вагітності та пологів;
- Одноманітність життя та діяльності малюка;
- Постійне перебування під ретельним наглядом дорослих (мама та бабуся).
Шановні батьки!
Коли спілкуєтесь з дитиною, яка адаптується до садочка дотримуйтесь таких рекомендацій:
- Будьте особливо уважними до поведінки, настрою, самопочуття вашої малечі;
- Вранці створюйте атмосферу гарного настрою: будіть дитину лагідним словом, м’яким дотиком руки до чола.
- Говоріть дитині вдома, що в садочку їй буде добре, там багато гарних іграшок, хороших діток.
- Не загрожуйте дитячим садком, як покаранням за гріхи й неслухняність.
- Пам’ятайте, що ваше хвилювання передається дитині. Щоб запобігти цьому, заздалегідь познайомтеся з вихователями та особливостями організації життя в групі.
- Учіть дитину елементарних навичок самообслуговування: одягатися, роздягатися, акуратно їсти, користуватися носовичком, умиватися та мити руки.
- Заздалегідь продумайте, як зробити, щоб дитина спочатку не залишалась у дитячому садку на цілий день, а лише на декілька годин. У перші дні відвідування садка не залишайте дитину одну, побудьте з нею певний час на прогулянці.
- Не запізнюйтеся, забирайте дитину вчасно.
- Поступово збільшуйте її перебування в групі протягом тижня, починаючи з 1-2 годин, щоб дитина усвідомила: розлука з мамою тимчасова, мама завжди повернеться.
- Забезпечуйте єдність виховного впливу всіх членів сім’ї, говоріть дитині чітко, що можна робити, як це зробити, а що не можна робити і чому. Тоді ваш малюк розумітиме, чого конкретно ви вимагаєте від нього.
- Цікавтеся у вихователів, як він грається, як спілкується з іншими дітьми.
- Обов’язково повідомте вихователів групи про звички та вподобання, про особливості здоров’я і поведінки вашого малюка.
- Тримайте тісний зв’язок із персоналом групи й будьте певні, що працівники зуміли прийняти і зрозуміти вашу дитину і по-материнські дбають про неї.
Зміни в поведінці можуть бути через:
- Хворобу;
- Дефіцит спілкування з дорослими;
- Відсутність умов для активної діяльності;
- Відсутність сенсорних подразників (іграшки, предмети для маніпулювання);
- Незадоволення органічних потреб;
- Стомлення.
Причини стомлення
- Тривале перебування без сну.
- Непосильне фізичне і розумове навантаження.
- Хронічне недосипання.
- Недотримання режиму.
- Неправильна організація діяльності.
